Які умови перебування у відрядженнях встановлені законом?

Питання

1) Я працюю наладчиком приладів у приватній фірмі. Робота пов'язана з частими відрядженнями. Вдень ми маємо працювати на об'єктах, тож дорогу нам намагаються планувати на нічний час. Якщо поїзд відправляється після 24-00 і дорога займає 2-5 годин, то працювати на об'єкт потрапляєш взагалі не спавши. Така ситуація, коли їдеш всю ніч, але в автобусі або в автомобілі, де умови для сну не передбачені. Здоровий розум говорить, що тут щось не так, а що говорить закон?

2) Чи повинен нормуватися робочий день у відрядженнях, якщо він нормований (з 8 до 17) під час роботи на фірмі? Нам кажуть, що для того і добові платять, щоб мати право претендувати на нашу роботу у відрядженнях у режимі, що не нормується.

3) Чи існують мінімальні вимоги до житла у відрядженнях?

4) Чи передбачена компенсація за обмеження чи відсутність мінімальних зручностей? Якщо передбачена, то як визначають її розмір?

З усіх питань хотілося б не просто знати як правильно, а мати посилання на чинні закони, щоб за необхідності мати можливість їх роздрукувати.

Заздалегідь вдячний. З повагою, Сергій.

Відповідь

Доброго дня, Сергію! Будемо раді вам допомогти.

Відрядження належать до службових обов'язків працівників. Відмова від відряджень без поважних причин вважається дисциплінарною провиною.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування видатків та отримання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, зазначає, що за кожен день (включаючи день від'їзду та приїзду № 59 від 13.03.98 р.) перебування працівника у відрядженні в межах України, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні та час перебування у дорозі (разом із вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах встановлених норм. На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого вони відряджені (Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджений наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 р. № 59, ).

Таким чином, оплата за ненормований час Вам провадиться відповідно до ст. 106 КЗпП України:

• при погодинній оплаті праці у понаднормовий час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки;
• за відрядною системою оплати праці за роботу у понаднормовий час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється по погодинній системі, — за всі відпрацьовані понаднормові години;
• у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як понаднормові всі годинники, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою та другою цієї статті.

Робота в нічний час це — з 22.00 до 06.00.

Витрати за наймання житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються у разі надання оригіналів підтверджуючих документів ( Постанова Кабінету Міністрів України № 633 від 23.04.99 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»).

Відповідно до вищевказаної Постанови № 633 та Інструкції № 59, підприємство, яке відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошима (авансом) у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами про службові відрядження, до його вибуття у відрядження. Аванс відрядженому працівнику може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток. Невиплата відрядженого працівника авансу є порушенням трудового законодавства.

Компенсація за обмеження або відсутність мінімальних зручностей не передбачена чинним законодавством України.

У такій ситуації на роботодавця поширюється дія ст. 265 КЗпП України — особи, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

«Дім юриста», О.Б. Горячко