Коли робота бере гору: понаднормова праця у цифрах та фактах

Зробити більше, якісніше… Хотілося б усе встигнути вчасно, але, на жаль, понаднормова робота часто робить нам пропозицію, від якої неможливо відмовитися. Чи можливо? Як ставитися до переробок, в яких умовах вважати або не вважати їх прийнятними, чи додатковий час повинен компенсуватися і яким чином? Такі питання ми ставили співробітникам різних харківських компаній у рамках дослідження ставлення до понаднормової роботи відвідувачів сайту «Робота у Харкові».

Згідно з результатами опитування, більша частина харків'ян терпимо ставиться до понаднормової роботи: майже 50% учасників опитування вважають, що залишатися після роботи іноді потрібно, але це не має входити до звички. 28% харків'ян негативно ставляться до переробок і вважають, що потрібно чітко розділяти роботу та особисте життя. 22% опитаних вважають за важливе зробити роботу вчасно і залишаються на роботі стільки, скільки потрібно. Деякі респонденти готові працювати «хоч цілодобово, якщо цього вимагає мета».

На практиці ж, вважають за краще не сперечатися з начальством і працюють стільки, скільки вимагатиме керівник чи замовник 27% харків'ян. Вчасно йдуть з роботи, відпрацьовуючи лише певний час, 34% учасників опитування. Майже чверть, а точніше 21% працівників працюють понаднормово понад 4 години на тиждень.

Працювати у вихідні є звичайною практикою 38% учасників опитування. 28% опитаних працюють у вихідні дуже рідко і 22% - ніколи.

Досі на роботі, хто винен?

Виходячи з коментарів роботодавців, які вони дали в інтерв'ю нашому сайту, безліч причин переробок можна об'єднати у дві великі групи: переробки з ініціативи (вини) керівництва чи співробітника. Існує ще одна важлива група причин – форс-мажорні обставини. Згода працювати додатковий час з цієї причини залежить швидше від сумління співробітника, його лояльності компанії, а також заохочення роботодавця.

«Якщо співробітник не справляється зі своїми обов'язками у робочий час, на це може бути дві причини: або начальство неправильно розпланувало робочий графік та режим роботи підлеглих; або працівник не працює у робочий час, йому доводиться залишатися після роботи, щоб завершувати невиконані завдання. Я вважаю, що понаднормова робота може мати місце у разі якихось форс-мажорних обставин і в ідеалі такого явища не повинно бути. Зрозуміло, що всім працівникам іноді доводиться стикатися з роботою у час. Проте останні тенденції менеджменту ведуть до того, щоб виконувати роботу вчасно», - зазначає Тетяна Гончарова, консультант з кадрових питань кадрового агентства «Акапі».

До речі, останніми роками дедалі популярнішою стає ідея індивідуалізації режиму праці. Полягає вона в обліку специфіки особистості – віку, сімейного стану, психіки тощо. - Для визначення персонального трудового навантаження. Очікується, що така система додасть ефективності роботі та відповідатиме інтересам та потребам працівників.

Думки представників компаній

Опитані нами компанії по-різному ставляться до понаднормової роботи працівників. Зазначимо деякі особливості різних галузей діяльності організацій. Так, понаднормова робота у більшості ІТ-компаній є практично традицією. Пояснення: у цій відносно молодій сфері, що динамічно розвивається, поняття «терміново» вже давно замінили на «потрібно було ще вчора». Однак ІТ-компанії схиляються по-перше до того, щоб обов'язково узгоджувати зі співробітником можливість переробляти, а по-друге, підтримувати певний баланс між терміновою роботою, важливим відпочинком та інтересами самого працівника.

«В ІТ-компаніях практикується понаднормова робота, цього вимагає клієнт. В рамках наших проектів постають завдання, які вимагають виконання у найкоротші терміни. Багато співробітників згодні працювати понаднормово, тому що розуміють важливість такої роботи для успішного виконання проекту, - сказала Наталія Потапова, тренінг-координатор компанії "Глобал Лоджик". – Але наша компанія не надто вітає понаднормову роботу. Ми дотримуємося певного балансу між роботою та особистим життям. Якщо однозначно відповідати на запитання, чи підтримуємо ми понаднормову роботу, то позиція компанії буде такою: ми надаємо співробітникові умови праці, в яких він має можливість працювати якісно та відпочивати, щоб працювати ще продуктивніше».

За межами ІТ-бізнесу до переробок ставляться як до винятку з правил. Тетяна Андріївна Солдатова, заступник директора ТОВ НВП «Фактор» зазначає: «У нашій компанії немає такого поняття як понаднормова робота. Якщо працівник правильно планує свій робочий день, у нього не виникає потреби працювати понаднормово. Але якщо він працює над важливим проектом і лояльний до підприємства, може залишитися для якнайшвидшої реалізації проекту. Однак усе це залишається у рамках особистого бажання співробітника».

Тетяна Іванівна Цибульник, начальник відділу маркетингу девелоперської компанії ТОВ «Іпотечний дім» дотримується наступної точки зору: «Є КЗпП, який мають дотримуватись підприємств усіх форм власності незалежно від того, державна це компанія чи приватна. Закон не повинен порушуватись. А всім працюючим я можу порадити знати свої права».

Буква закону

Як би не складалася ситуація із понаднормовою роботою на підприємствах фактично, згідно зі статтею 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Понаднормовими вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61). Вони, як правило, не допускаються і, згідно зі статтею 63, можуть застосовуватися лише у виняткових випадках (наприклад, при проведенні робіт, необхідних для оборони країни), а проводитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства. Крім того, понаднормові роботи не повинні перевищувати чотири години протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік (стаття 65).

Шеф, два лічільника!

Було б добре, якби розміри оплати понаднормової роботи зростали пропорційно, а краще у прогресії до трудового навантаження. Однак згідно зі статтею 106 при погодинній оплаті робота у понаднормовий час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Фактично ж понаднормовий час роботи не оплачується 69 відсоткам відвідувачів нашого сайту, які взяли участь в опитуванні. У дев'яти відсотках випадків понаднормовий час оплачується іноді, і лише 11 відсоткам переробних харків'ян понаднормові оплачуються завжди.

Роботодавці по-різному ставляться до оплати додаткового часу, витраченого працівником працювати. У більшості ІТ-компаній цей час матеріально компенсується. Так, за словами Лариси Жиліної, HR-менеджера компанії «Intetics», «…надурочна робота в нашій компанії – це не примусовий захід. Найчастіше співробітники планують свій графік самостійно. Тут значно більшу роль відіграє внутрішня мотивація працівника на успішну реалізацію проекту та самоорганізованість кожного члена команди. Якщо «овертайми» присутні, оплачуються вони залежно від проекту у подвійному або півторному розмірі».

Як зазначає Максим Бастіон, операційний директор компанії «Program Ace», «…іноді понаднормова робота необхідна клієнту, оскільки хоче завершити свій проект до певного числа. Ми бачимо, що зробити це існуючою командою неможливо, а введення нових співробітників замість того, щоб допомогти, може лише зашкодити. Доводиться організовувати понаднормову роботу і відповідно її компенсувати. Оплачуваний "овертайм" - це ні що інше як додаткова мотивація. Але більшість програмістів працюють більше восьми годин не через оплачувані «овертайми», не це мета. Ентузіасти своєї справи не дивляться на годинник. Для багатьох із них (я б сказав, для найкращих) програмування – засіб самореалізації.

Щодо розмірів оплати, я вважаю, що і 0% – це правильно, і 100%, і 200% – теж правильно, все залежить від ситуації. Чи не оплата тут є найважливішим фактором. Співробітник може залишатися понаднормово, тому що бачить необхідність більшої уваги до проекту, хоче допомогти команді чи клієнту, або тому, що йому подобається його робота, або тому що поставив якусь мету перед собою. Залежно від причини може відрізнятись і оплата».

Опитані нами відвідувачі сайту вважають, що понаднормова робота «має заохочуватися преміями або оплачуватись за подвійним тарифом».

Добре там де нас немає

У багатьох зарубіжних країн асоціацією фрази «надурочна робота» є «можливість додаткового заробітку». Однак якою ціною...

Хоча найбільш поширеним стандартом за кордоном є 40-годинний робочий тиждень, у низці країн тривалість понаднормових робіт законодавчо не обмежується: США, Данія – для всіх працівників, та Великобританія, Японія – тільки для чоловіків. У Європі фактична середня тривалість робочого тижня коливається від 37,7 години у Франції до 41,7 години у Болгарії та Румунії. Водночас жителі Південної Кореї за оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку працюють 49 годин на тиждень. А представники корейського топ-менеджменту працюють 70-80 годин на тиждень. Японські керівники працюють від 60 до 70, а американські – близько 50 годин на тиждень.

Підбиваючи підсумки, можна відзначити той факт, що лише третина респондентів, які взяли участь в опитуванні, не працюють понаднормово. А для роботодавця нерівна боротьба між бажанням виконати роботу швидше та врахування інтересів співробітника поки що, в більшості випадків, закінчується нічиєю. Загалом ситуацію з переробками важко назвати критичною, оскільки, по-перше, з багатьма працівниками понаднормова праця узгоджується. По-друге, не слід забувати, що Харківський регіон є великим промисловим та інтелектуальним центром, де інтенсивна робота сприймається швидше як стиль життя. Ну а при ухваленні рішення про те, переробляти чи ні, непогано бути хоча б мінімально підкованим юридично, щоб ґрунтуватися не лише на здоровому глузді, а й на положеннях законодавства. У будь-якому випадку, потрібно розуміти, що ніхто не може змусити нас працювати понаднормово, а робота, крім втоми, може приносити ще й задоволення.

Роздрукувати